Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейський вид на сх. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Полiсся, Українськi Карпати, зокрема в бас. Чорного Черемошу (зустрiчався до 50-х рр. 20 ст.), Опiлля, Лiсостеп (зареєстровано лише декiлька популяцiй, одна з яких, на околицях Києва, вже зникла). Вид поширений у Європi.

Місця зростання. Вологi та болотистi луки, лiсовi галявини, вологi чагарники. Трапляється на водонепроникних i погано аерованих глинистих або торфових грунтах.

Чисельність. Популяції складаються переважно з невеликих груп або поодиноких рослин; ареал скорочується.

Причини зміни чисельності. Порушення водного режиму (меліоративні заходи), викошування, руйнування місць зростання, зривання на букети, викопування бульб як лікарської сировини (салеп).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 35 см. Бульби глибокопальчастороздільні, сплющені. Листки лінійні. Суцвіття верхівкове, колосовидне, багатоквіткове, видовжене. Квітки дрібні, рожеві або білі, з ароматом ванілі. Цвіте у червні - липні, запилюється нічними метеликами. Насіння проростає в симбіозі з певними грибами. Геліофіт, але витримує незначне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, а також на території Кременецьких Гір - філіалу природного заповідника Медобори. Необхідно виявити і взяти на облік усі місцезнаходження виду, створити заказники, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євросибірський вид на од. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, Правобережне Полiсся, Лiсостеп, Степ (вздовж Днiпра). Вид поширений майже по всiй Європi, на Кавказi, у Зх. Сибiру i Малiй Азiї. А

Місця зростання. Вологi та сухi високотравнi луки, узлiсся листяних лiсiв. Трапляється на добре аерованих, багатих на гумус, переважно нейтральних або лужних грунтах, у складi яких є вапно.

Чисельність. На схилах пд. і пд.-зх. експозиції утворює групи по 5-10 особин, а в тальвегах невеликих долин трапляються лише одиничні особини, дуже віддалені одна від одної. Кількість рослин зменшується.

Причини зміни чисельності. Зривання квітучих рослин, руйнування природних екотопів внаслідок впливу антропогенних факторів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-40 см. Бульби яйцевидні, майже кулясті. Стебло на 2/3 висоти улиснене. Квітки дуже дрібні, темно-коричнювато-пурпурові або чорнувато-пурпурові, з медовим запахом, зібрані в густий багатоквітковий циліндричний колос. Зацвітає на 13-16-му році розвитку. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням, в умовах культури - і ризореституційним способом (до цвітіння). Геліофіт, але витримує незначне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Треба здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн.-сх. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Передкарпаття (Опiлля). Вид поширений також у Центр, i Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, Зх. Закавказзi, Малiй Азiї.

Місця зростання. Сухi луки, лiсовi галявини, узлiсся. Трапляється переважно серед низького i рiдкого рiзнотрав`я.

Чисельність. Відомі два локалітети по 50-70 особин на площі до 10 м2, в них переважають особини у віргінільній стадії.

Причини зміни чисельності. Господарська діяльність людини, випасання худоби, викошування, зривання квітів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 7-35 см. Бульби видовжені, цілісні. Листки яйцевидно-довгасті, сизуваті, біля основи стебла. Суцвіття колосовидне, одностороннє, має сігіралевидну вісь. Квітки дрібні, білі з ароматом ванілі. Цвіте у вересні. Плодоносить у вересні - жовтні. Розмножується насінням. Геліофіт. Вибагливий до мінерального складу грунтів. Мезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Треба створити заказник на Лисій горі (околиці м. Добромиля Старосамбірського р-ну. Львівської обл.).

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Монотипний середземноморсько - західноазійський вид на пн. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Зх. Лiсостеп, Крим. Вид поширений також у Центр. i Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, Малiй та Зх. Азiї.

Місця зростання. Сухi схили, лiси (галявини, узлiсся) серед чагарникiв, iнколи свiтлi лiси й луки, здебiльшого на вапнистих грунтах.

Чисельність. У Криму популяції виду розвинені і трапляються досить часто, в інших місцях поширення - нечисленні, представлені переважно поодинокими рослинами. Кількість популяцій поступово зменшується.

Причини зміни чисельності. Зривання квітів на букети, викопування цибулин як лікарської сировини, викошування луків.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 65 см. Бульби цілісні, майже кулясті. Стебло з прямостоячими лінійними або вузьколанцетними листками. Суцвіття колосовидне, багатоквіткове, густе, пірамідальне або яйцевидне. Квітки невеликі, пурпурово-червоні або рожеві. Цвіте у травні - червні. Розмножується насінням, у культурі - ризореституційним способом. Перший надземний листок розвивається на 5-му році життя, зацвітає на 7-8-му. Посухо- і морозостійкий вид. Геліофіт і сціогеліофіт. Мезоксерофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється в Криму у природних заповідниках Мис Мартьян, Карадазькому та Ялтинському гірсько-лісовому, на тер. пам`ятки природи місцевого значення Канакя. Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Каталог редких, исчезающих и уничтожаемых растений флоры Крыма, рекомендуемых для заповедной охраны, 1975; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий європейсько-середземноморський неморальний вид на сх. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Передгiр`я Українських Карпат, Розточчя, Зх. Лiсостеп, Лiвобережний Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений також на Скандинавському п-вi, у Центр, i Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, Малiй Азiї.

Місця зростання. Переважно гiрськi райони. Свiтлi широколистянi, частiше буковi, а також грабово-дубовi мiшанi та сосновi лiси, галявини. Трапляється переважно на грунтах з високим вмiстом гумусу в досить затiнених мiсцях.

Чисельність. Дуже мала, зменшується. Рослини зростають поодинці або групами по декілька особин. У всіх районах поширення, крім Гірського Криму, популяції мають дигресивний характер (дуже мало рослин у вір-гінільній та ювенільній стадіях).

Причини зміни чисельності. Руйнування біотопів у результаті господарської діяльності, зокрема вирубування лісу; зривання квітів на букети, зменшення кількості комах-запилювачів через отруєння їх пестицидами.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-60 см. Кореневище підземне, горизонтальне. Листки яйцевидноеліптичні, густо розташовані. Стебло у верхній частині голе. Суцвіття колосовидне, рідке. Квітки великі, білі, не мають нектару, запилюються бджолами та джмелями, яких приваблюють вирости епіхілія, відоме також самозапилення. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням (відсоток зав`язування незначний) та поділом кореневищ і кореневими відгалуженнями. Перший надземний листок з`являється на 8-му році після проростання, зацвітає на 10-12-му.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у природних заповідниках Розточчя, Карадазькому, Ялтинському гірсько-лісовому, Мис Мартьян, Медобори, а також у Карпатському біосферному заповіднику (Угольський масив), заказниках загальнодержавного значення Юлівська Гора та Горгани (обидва - з Закарпатській обл.), Княжпільсько-му (Хмельницька обл.) та ін. Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-давньосередземноморський вид.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Розточчя, Полiсся, Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений також на Скандинавському п-вi, у Центр. i Атлантичнiй Європi, у Середземномор`ї, на Кавказi, у Зх. та Серед. Азiї.

Місця зростання. Листянi, мiшанi й сосновi лiси, чагарники, узлiсся. Вiддає перевагу вапняковим та багатим на гумус грунтам. Дуже вибаглива до кислотностi грунту (оптимальний рН 5,1- 6,5).

Чисельність. Трапляється спорадично невеликими групами та окремими особинами. Кількість рослин у популяціях скорочується. Кримські популяції за віковим складом належать до типу нормальних (віргінільні рослини становлять 55 %).

Причини зміни чисельності. Зривання на букети, руйнування екотопів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 25-60 см. Кореневище висхідне, довге. Стебло у верхній частині густозалозистоопушене. Листки ланцетні, рівномірно розміщені. Суцвіття негусте, з великих лілово-рожевих квіток. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується переважно насінням. Розмноження вегетативним способом обмежене (брунька відновлення одна). Культивується рідко через низьку ефективність приживання. Насіння проростає тільки за наявносгі гриба, з яким рослина пов`язана протягом усього життя. За несприятливих умов рослина мрже до 20 років вести підземний спосіб життя.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Медобори, Ялтинському` гірсько-лісовому, Кримському, Мис Мартьян, Розточчя, а також у Карпатському біосферному заповіднику, заказнику загальнодержавного значення Мис Айя. Вирощують у ботанічних садах: Центральному НАН України (Київ) та Львівського університету. Необхідно контролювати стан популяцій, створити нові заказники.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Ан-дриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Голарктичний вид на пд. межі ареалу. Єдиний представник роду у флорі України.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Розточчя, Полiсся, Правобережний Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений в Арктицi, на Скандинавському п-вi, в Атлантичнiй, Центр, та Сх. Європi, на Кавказi, у Зх. i Сх. Сибiру, на Далекому Сходi, у Середземномор`ї, Серед. Азiї.

Місця зростання. Тiнистi лiси, зокрема дiлянки з розрiдженим трав`янистим або моховим покривом, заболоченi галявини.

Чисельність. Популяції нечисленні; кількість їх зменшується.

Причини зміни чисельності. Вірогідно, вирубування лісів і заміна природних лісових масивів штучними, осушення боліт.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-20 см. Кореневище кораловидно розгалужене. Стебло майже безлисте. Суцвіття - негусте гроно. Квітки зеленуваті, губа з червоними смужками і цятками. Цвіте в червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується переважно насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Розточчя, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Медобори, Карпатському біосферному заповіднику (Широколужачський масив), Необхідно виявити та взяти під охорону всі місцезнаходження, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид. Євразійський бореальний вид на пд. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, Полiсся, Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений на Скандинавському п-вi, у Центр, Атлантичнiй та Сх. Європi, на Уралi, у Пд. Сибiру, на Пд. Далекого Сходу, у Малiй, Центральнiй (Монголiя) та Схiднiй (Китай, Японiя) Азiї.

Місця зростання. Розрiдженi листянi й мiшанi лiси, галявини, узлiсся, чагарники, лiсовi луки. Зустрiчається переважно на вапнякових грунтах.

Чисельність. Як правило, трапляється спорадично невеликими групами. Подекуди популяції досить численні - до 500 особин (три групи на площі 5-6 га) в урочищі Громош (Сокольський р-н Львівськой обл.), 114 особин на околицях м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області.

Причини зміни чисельності. Вирубування та розчищення лісів, меліоративні роботи, зривання на букети і викопування рослин, витоптування худобою.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 25-35 см. Кореневище товсте, горизонтальне. Стебло опушене, прямостояче, рівномірно облиснене. Листки великі, еліптичні, з дещо опушеними жилками. Квітка оригінальної форми, нагадує старовинний черевичок, губа світло-жовта, роздута, оточена червонуватими листочками оцвітини. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням і кореневищем. Насіння зав`язується не щороку, а лише за сухої теплої погоди. Цикл розвитку (від насінини до насінини) триває мінімум 15 років. При вегетативному розмноженні генеративні гони розвиваються на 2-3-й рік. Сціогеліофіт. Мезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється в заповідниках Криму і Карпат, заказнику загальнодержавного значення Совий Яр (Хмельницька обл.). Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказники в урочищі Громош та ін. місцях знаходження виду.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Середземноморський вид на пн. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Гiрський Крим. Вид поширений також у Середземномор`ї, Малiй та Зх. Азiї, на Кавказi.

Місця зростання. Мiшанi та сосновi лiси. Трапляється переважно на вапнякових грунтах.

Чисельність. Місцями локальні популяції досить численні, але кількість їх, особливо в межах курортної зони, катастрофічне зменшується.

Причини зміни чисельності. Господарське освоєння земель, зривання на букети.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 15-35 см. Бульби 2-4-роз-дільні. Стебло з лінійноланцетними листками у нижній частині. Суцвіття колосовидне, коротко-циліндричне, малоквіткове, негусте. Квітки жовтуваті, фіолетово-пурпурові, зрідка білі, без запаху. Цвіте у квітні. Плодоносить у травні - червні. Розмножується насінням, у культурі - ризоре-ституційним способом.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому і Кримському природних заповідниках. Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно контролювати стан популяцій, освоїти насіннєве розведення в культурі, вирощувати вид у ботанічних садах з наступною реінтродукцією в природу.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской, части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Заверуха Б. В., Шемшученко Ю. С., Бабенко В. І., 1985; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий вид. Одна з небагатьох зимр-зелених орхідей помірної смуги. Винятково цінна для науки як проміжна ланка між кількома різними формами орхідей.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Полiсся, Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, у Сибiру, на Дал. Сходi, у Малiй, Зх, Центр, та Сх. Азiї, Пн. Америцi.

Місця зростання. Ялиновi, сосновi та мiшанi лiси з моховим покривом на рiвнинi й у горах на вис. 350-1040 м над рiвнем моря. Зустрiчаються на помiрно зволожених освiтлених мiсцях.

Чисельність. Популяції, як правило, нечисленні, лише у деяких налічується по півсотні і більше особин.

Причини зміни чисельності.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина. Кореневище надземне повзуче, членисте, тонке. Стебло заввишки 15- 25 см. Нижні листки (4-8) яйцевидні або еліптичні, загострені сітчасто-жилкові з черешками, верхні (2-3) - лінійно-довгасті або ланцетні. Суцвіття - однобічний густий колос з численних кремово-білйх ароматних квіток. Цвіте у липні - серпні. Плодоносить у вересні. Розмножується насінням і кореневищем. Напів-сапрофіт. При сильному затіненні може перейти до підземного способу життя та сапрофітного живлення; гриб-симбіонт консортивно пов`язаний з ялиною європейською.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Ялтинському, гірсько-лісовому. Поліському, Розточчя, а також у Карпатському біосферному заповіднику та Шацькому національному природному парку. Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно дослідити і взяти під охорону всі місцезнаходження виду, контролювати стан популяцій, створити заказники, передусім на Поліссі.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Мельник В. И., 1991; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн. межі ареалу. Важлива ланка для вивчення філогенії роду.

Статус. II категорія.

Поширення. Лiвобережний Степ (Кам`янi Могили - вiддiл Українського степового природного заповiдника, Чорноморський бiосферний заповiдник), Гiрський Крим. Вид поширений також в Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, в Малiй i Зх. Азiї (Iран).

Місця зростання. Вологi трав`янистi мiсця, луки.

Чисельність. У Степу виявлено 2 нечисленні популяції, одна з яких (у Чорноморському біосферному заповіднику), можливо, вже зникла; в Криму - бл. 10.

Причини зміни чисельності. Порушення екологічних умов внаслідок господарського освоєння території (випасання худоби, прокладання доріг), зривання та викопування рослин.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 15-35 см. Бульби круглі (до 15 мм у діаметрі). Стебло облиснене листками. Суцвіття колосовидне. Квітки темно-пурпурові з ванільним запахом. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Кам`яних Могилах - відділі Українського степового природного заповідника та у Чорноморському біосферному заповіднику. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європенсько-середземноморсько-азійський вид на сх. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, пд. частина Полiсся, Лiсостеп, Крим (до вис. 900-1000 м над рiвнем моря) - спорадично; вздовж Днiпра дуже рiдко заходить до степової зони. Вид поширений у Європi, Середземномор`ї.

Місця зростання. Сухi луки, гiрськi лучнi схили пд-зх. експозицiї, галявини, узлiсся.

Чисельність. Локальні популяції нечисленні, часто складаються з невеликих груп, іноді рослини трапляються поодинці. Кількість скорочується.

Причини зміни чисельності. Зривання на букети та збирання з метою одержання лікарської сировини (салепу), зменшення плодоношення і заг. пригнічення рослини через викопування, викошування, випасання та рекреаційне навантаження.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-35 см. Бульби кулясті. Біля основи стебла листки зближені, відігнуті, тупі, вище розміщені 3-5 загострених стеблообгортних листків. Суцвіття довгасте, не густе, 5-15-квіткове. Квітки фіолетово-пурпурові, зрідка рожеві або білі зі слабким запахом. Цвіте у травні-червні. Плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням. Термофільний геліофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у природних заповідниках: Канівському, Карадазькому, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян, а також у Карпатському біосферному заповіднику. Необхідно постійно контролювати стан популяцій, здійснити додаткові дослідження виду у природі та культурі, створити заказники, розробити методи насіннєвого відновлення та вирощування рослини в ботанічних садах.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Хорология флоры Украины, 1986; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн. межі диз`юнктивного ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Гiрський Крим, околицi м. Феодосiї. Вид поширений також у Центр, i Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, на Балканському п-вi, на Кавказi, у Малiй та Серед, (гiрська система Копетдаг) Азiї.

Місця зростання. Узлiсся, лiсовi галявини, серед чагарникiв, гiрськi луки та схили. Трапляється звичайно на добре аерованих, досить багатих гумусом, але бiдних азотом грунтах, часто вапнякових i здебiльшого сухих.

Чисельність. Трапляється рідко. Деякі популяції досить нечисленні, загальна кількість виду швидко зменшується.

Причини зміни чисельності. Зривання на букети, руйнування місць зростання внаслідок господарської діяльності.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-45 см. Бульби яйцевидні. Стебло струнке, з 4-5 прикореневими сизувато-зеленими листками. Суцвіття густе, коротке, колосовидне. Квітки дрібні, фіолетово-рожеві з медовим запахом, губа має довгі, вигнуті, вузькі, пурпурові лопаті, що нагадують лапки маленької мавпи. Цвіте у квітні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується насінням. Геліофіт, але витримує незначне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заповідниках Криму. Треба здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г. 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Альпійський європейський вид у диз`юнктивній частині ареалу на крайній сх. межі.

Статус. I категорія.

Поширення. Українськi Карпати (Чивчинськi гори - полонина Прелука, хр. Чорний Дiл, г. Великий Камiнь). Вид поширений також у горах Центр, i Пд. Європи.

Місця зростання. Високогiрнi луки на вис. 1700-2000 м над рiвнем моря. Росте на добре аерованих, багатих на гумус, вапнякових, iнодi слабокислих фунтах (вiд середньосухих до вологих).

Чисельність. Відомо лише дві нечисленні популяції.

Причини зміни чисельності. Випасання худоби та викошування трав, екстремальні умови, що обмежують поширення виду.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-20 см. Бульби 2- 5-роздільні, сплющені, з видовженими частками. Стебло з 2-З бурими піхвами біля основи. Листки чергові, лінійні, жолобчасті, по краях - залозисто-волосисті. Суцвіття щільне, майже кулевидне. Квітки дрібні, чорно-пурпурові або пурпурово-жовтогарячі, з запахом ванілі. Цвіте у червні - серпні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням. Геліофіт, але витримує незначне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Треба уточнити місця поширення виду та обмежити там випасання худоби, здійснювати контроль за станом популяцій, створити заказник на полонині Прелука.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Соб ко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991; Загульський М. М., Чорней І. І., 1993.

В. В. Протопопова.