Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Голарктичний гірсько-лісовий та гірсько-лучний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Полiсся, Розточчя, Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений також у Центр. i Атлантичнiй Європi, на Скандинавському п-вi, в Арктицi, Сибiру, на Далекому Сходi, у Середземномор`ї, на Кавказi, у Малiй, Зх., Серед., Центр. (Пн.-Зх. Китай, Монголiя, Тибет) та Схiднiй (Японiя) Азiї, Пн. Америцi.

Місця зростання. Листянi та хвойнi лiси, чагарники, високогiрнi луки.

Чисельність. Популяції нечисленні.

Причини зміни чисельності. Порушення природних біотопів внаслідок меліоративних робіт, вирубування лісів, випасання худоби, рекреаційного навантаження.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-35 см. Бульби довгасті, 2-3-лопатеві. Стебло з 2-5 черговими рівномірно розміщеними довгастоланцетними або еліптичними листками. Суцвіття негусте, колосовидне. Квітки дрібні, бурувате- або жовтувато-зелені. Листочки оцвітини складені шоломом, губа нагадує звислий язик. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням. Геліофіт. Мезофіт або психромезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику і на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Агармиський ліс (Крим). Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Красная книга СССР, 1971; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Середземноморськокавказько-малоазійський вид на пн. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Гiрський Крим. Вид поширений також у Середземномор`ї, на Балканському п-вi, Кавказi, у Малiй i Зх. Азiї.

Місця зростання. Вологi гiрськi луки, заболоченi низини в долинах рiчок.

Чисельність. Популяції нечисленні, кількість їх поступово зменшується.

Причини зміни чисельності. Господарське освоєння земель, випасання худоби, викошування луків.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 35-55 см. Бульби вузьковеретеновидні, на кінцях роздвоєні. Біля основи стебла має короткі повзучі гони. Стебло струнке, з прикореневими лінійно-ланцетними листками. Суцвіття колосовидне, довгасте, негусте. Квітки рожеві, з плямистою губою. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику, на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Демерджі. Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Заверуха Б. В., Шемшученко Ю. С., Бабенко В. І., 1985; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійський поліморфний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, Полiсся, Зх. i Правобережний Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, Малiй Азiї, на Кавказi, в Джунгарiї, Монголи, Зх. Сибiру.

Місця зростання. Болота, вологi лiси, трав`янистi дiлянки по берегах рiчок, вологi рiвнини та гiрськi луки. Найчастiше трапляється на грунтах iз значним вмiстом перепрiлих решток рослин, але зростає й на торфових i чорноземах.

Чисельність. Трапляється спорадично поодинці та окремими популяціями від кількох особин до численних груп. Тенденція до скорочення чисельності особливо помітна на осушених територіях.

Причини зміни чисельності. Руйнування місць зростання внаслідок господарської діяльності, зокрема меліорація боліт, викошування трав, вирубування лісів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-60 см. Бульби сплющені, 2-4-роздільні. Стебло товсте. Листки чергові, великі, ланцетні, спрямовані догори. Квітки дрібні, м`ясо-червоного або рожево-пурпурового, інколи білого, малинового, жовтуватого кольору, часто з чубком з верхніх приквітків на верхівці, зібраних у густий колос. Цвіте у травні - червні. Розмножується насінням, у культурі - ризореституційним способом. Поліморфний вид.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Ялтинському гірсько-лісовому, Поліському, а також у Карпатському біосферному заповіднику й заказнику загальнодержавного значення Плотниця (Житомирська обл.). Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно дослідити поширення виду, контролювати стан популяцій. Слід розробити методику введення в культуру насінним шляхом.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Рідкісні рослини флори України в культурі, 1982; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Резкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійський вид. Окремі рослини з розгалуженим суцвіттям можуть бути вихідною формою для виведення культурних декоративних сортів.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Передкарпаття, Полiсся, Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, на Пн. Уралi, у Зх. Сибiру до Пд. Забайкалля, на Кавказi, у Середнiй Азiї.

Місця зростання. Лiси та узлiсся, серед чагарникiв, кам`янистi схили (переважно на вапняках).

Чисельність. Популяції нечисленні, кількість особин у них скорочується.

Причини зміни чисельності. Антропогенне порушення природних біотопів, зокрема вирубування лісів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 25-70 см. Кореневище коротке, товсте, горизонтальне. Стебло у верхній частині короткогустоопушене, буро-фіолетове. Листки яйцевидні або довгасті. Суцвіття - довга, пряма, негуста однобічна китиця. Квітки пурпурові, із запахом ванілі. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням, дуже рідко - кореневищем.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заповідниках Карпатському (біосферний) та Розточчя (природний). заказниках загальнодерж. значення - Кошарнинському (Хмельницька обл.). Гори Артема (Донецька обл.), Кармалюкова Гора (Хмельницька обл.), Шали-гинському (Сумська обл.). Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Лукс Ю. А., 1970; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Голубев Л. Н., Русина Г. В., 1987; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

І. А. Тимченко.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійсько-середземноморський вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Полiсся, Українськi Карпати, Розточчя, Опiлля, Лiсостеп, Степ (поблизу великих рiк). Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, Зх. i Сх. Сибiру, Серед., Малiй та Центр. Азiї, Пн. Африцi.

Місця зростання. Торфовi болота, заболоченi луки тощо. Трапляється серед чагарникiв по берегах струмкiв, переважно на грунтах з великим вмiстом кальцiю.

Чисельність. Популяції налічують по кілька сотень і більше особин.

Причини зміни чисельності. Порушення водного режиму територій (зокрема, меліоративні роботи).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-70 см. Кореневище довге, горизонтальне, повзуче. Стебло округле або трохи гранчасте. Листки (4-8) довгасто-яйцевидні та ланцетні, довші за меживузля. Суцвіття китицевидне, до цвітіння поникле, потім пряме, нещільне. Квітки біло-рожево-жовті, губа довша за зовнішні листочки оцвітини. Цвіте у червні - серпні. Плодоносить у липні - вересні. Розмножується насінням і кореневищем.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заповідниках Карпатському (біосфер.) та Розточчя (природний), заказнику загальнодерж. значення Пе-ребродівському, на заповідних територіях Криму. Вирощують у ботанічних садах: Центральному НАН України (Київ) і Харківського університету. Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989.

І. А. Тимченко.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Голарктичний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати (до вис. 2 тис. м. над рiвнем моря), Передкарпаття, Полiсся, Розточчя, Опiлля, Лiсостеп, Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, у Малiй, Зх. та Центр. Азiї, а також у Сибiру, на Далекому Сходi.

Місця зростання. Луки, чагарники, свiтлi лiси, галявини, узлiсся, краї болiт. Трапляється на багатих гумусом, а також на вапнякових грунтах, в угрупованнях, де в трав`яному покривi домiнують злаки та осоки.

Чисельність. Незначна, подекуди популяції досить великі.

Причини зміни чисельності. Порушення екологічних умов у результаті господарської діяльності, викопування бульб як лікарської сировини (салеп).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 65 см. Бульби 4-6-ло-патеві, пальчасті, сплющені. Листки ланцетні (два нижні значно більші за решту). Суцвіття коло-совидне, циліндричне, з численних невеликих рожевих, інколи білих квіток з ароматом гвоздики. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - жовтні. Розмножується переважно насінням (проросток два роки розвивається під землею; перший надземний листок з`являється на 3-й рік, зацвітає рослина на б-7-му році), дуже рідко бульбами. Геліофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Канівському, Розточчя, Ме-добори, а також у Карпатському біосферному заповіднику. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказники на Поліссі.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриеико Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євросибірський вид на пд.-сх. межі суцільного ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Закарпаття, Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, Полiсся, Лiсостеп - спорадично, у пн. частинi Лiвобережного Степу, в Криму (переважно в гiрських районах) - рiдко. Вид поширений у Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, у Малiй Азiї, Зх. Сибiру.

Місця зростання. Тiнистi листянi, мiшанi, рiдше сосновi лiси, переважно в мiсцях з розрiдженим трав`яним покривом серед опалого

Чисельність. Локальні популяціГ трапляються спорадично; рослина зростає поодинці або невеликими групами. Спостерігається тенденція до скорочення.

Причини зміни чисельності. Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на букети.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Стебло світло-буре. Листки лусковидні. Квітки жовтувато-бурі, досить великі, з медовим ароматом, зібрані у довге китицевидне суцвіття. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участю гриба. Надземний гін розвивається на 9- 10-й рік і через два місяці після цвітіння всихає. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню грунту і тоді квітки іаплід-нюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці. Сціофіт. Мезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється на території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний), Криму, а також багатьох заказників і пам`яток природи. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейське середземноморсько-передньоазійський вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Гiрський Крим (рiдко). Вид поширений на Скандинавському п-вi, у Центр, та Атлантичнiй Європi, середнiй смузi Сх. Європи, Середземномор`ї, на Кавказi, в Малiй i Зх. Азiї.

Місця зростання. Свiтлi листянi та мiшанi лiси, серед чагарникiв, лiсовi галявини. Трапляється переважно на вапнякових грунтах. Найхарактернiшi мiсця зростання - в лiсах з дуба пухнастого у складi злаково-рiзнотравних асоцiацiй.

Чисельність. Кількість особин у популяціях коливається від 10 до 100, іноді трапляються і менші популяції, а також одиничні рослини. У складі популяцій переважають віргінільні особини.

Причини зміни чисельності. Викопування бульб як лікарської сировини, руйнування місць зростання або погіршення умов існування внаслідок господарського освоєння лісів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 15-30 (іноді 50) см. Бульби яйцевидні або овальні. Стебло біля основи має скупчені широколанцетні ясно-зелені листки. Суцвіття рідке колосовидне з численних фіолетових квіток. Цвіте у квітні - травні (одна з ранньоквітучих орхідей). Плодів зав`язується від 9 до 25 %. Частина генеративних рослин цвіте і плодоносить щороку (у червні - липні), решта - один раз за життя (монокарпіки). Розмножується насінням, у культурі - ризореституційним способом. Пересаджування переносить погано.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється у природних заповідниках: Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Треба здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого, грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморсько-передньоазійський вид на пн. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Закарпаття, Передкарпаття - дуже рiдко. Лiсостеп, Степ, Крим (переважно Пд. берег) - рiдко. Вид поширений на Скандинавському п-вi. у Центр., Атлантичнiй i Сх. Європi, Середземномор`ї, Малiй та Зх. Азiї, на Кавказi.

Місця зростання. Вологi трав`янистi мiсця, луки, болота, торфовища. Трапляється звичайно на погано аероваиих, багатих на гумус i збiднених на азот, лужних грунтах, на солонцюватих мiсцях.

Чисельність. Популяції часто досить числеияі, швидко деградують.

Причини зміни чисельності. Зменшення вологості грунту внаслідок меліорації, руйиування біотопів у зв`язку з господарською діяльністю. Зривання та викошування рослин, викопування бульб як лікарської сировини (салепу).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 18-30 см. Бульби овальні. Стебло порожнисте, вкрите лінійноланцетними листками. Суцвіття довге, колосовидне, не густе. Квітки великі, пурпурові. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням. Геліофіт, але витримує незначне затінення. Гігромезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій, створити заказники.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950: Флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн. межі диз`юнктивного ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати, ПД.-СХ. частина Передкарпаття, Опiлля, Зх. Лiсостеп (Подiлля), Гiрський Крим, Пд. берег Криму. Вид поширений також в Атлантичнiй i Центр. Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, в зх. частиш Балканського п-ва та на Зх. Малої Азiї.

Місця зростання. Гiрськi лiси, серед чагарникiв, лiсовi галявини, луки, узлiсся, переважно на вапнякових грунтах. У зх. частинi Лiсостепу трапляється на вапнякових схилах пд. i ПД.-ЗХ. експозицiї. В умовах культури росте на чорноземах.

Чисельність. Популяції в гірсько-лісових районах досить численні (у Криму налічується до 50 рослин на 1 м2), але в їхньому складі переважають вегетативні особини. На луках та вапнякових крутосхилах рослини трапляються поодинці. В лучних популяціях переважають генеративні особини.

Причини зміни чисельності. Масове зривання на букети, рекреаційне навантаження, викопування бульб як лікарської сировини (салепу), господарське освоєння земель.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 80 см (найвища серед зозулинцевих). Бульби довгасто-яйцевидні. Листки широкі, видовжені, ясно-зелені, зібрані біля основи стебла у розетку. Суцвіття щільні, колосоподібні. Квітки численні, великі, рожево-пурпурові, з слабким запахом ванілі. Цвіте у квітні - липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням, яке не має періоду спокою і проростає у будь-який час за відповідних умов.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється в усіх заповідниках Криму. Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно здійснювати постійний контроль за станом популяцій, створити нові заказники та резервати. Рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах, реіитро-дукувати його у природні місця зростання.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983, Красная книга СССР, 1984; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988, Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати (субальпiйський, рiдше альпiйський пояси та зона криволiсся), Зх. Лiсостеп, Крим. Вид поширений у Середземномор`ї, Сх. Європi (в т. ч. у межирiччi Волги та Ками), на Кавказi.

Місця зростання. Вологi луки, переважно на вапнякових грунтах. Iнколи трапляється серед чагарникiв у трав`янистих угрупованнях з домiнуванням злакiв, найчастiше костриць, бiловусника звичайного та рiзних видiв осок.

Чисельність. Даних немає.

Причини зміни чисельності. Викешування луків.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-50 см. Бульби овальні. Листки великі, видовженоланцетні, скупчені біля основи стебла. Квітки великі, яскраво-пурпурові, зібрані у негустий багатоквітковий колос. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику. Слід виявити і взяти під охорону всі місцезнаходження виду, з`ясувати його чисельність, контролювати стан популяцій, створити заказники.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Фодор С. С., 1974; флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євромалоазійський вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Закарпаття, Українськi Карпати (нижнiй пояс), Передкарпаття, Розточчя, Опiлля, Полiсся, Лiсостеп, Степ (Днiпропетровська обл., вздовж р. Самари), Гiрський Крим. Вид поширений у Європi, Середземномор`ї, Малiй Азiї.

Місця зростання. Листянi та мiшанi, рiдше - хвойнi лiси, серед чагарникiв. Трапляється переважно на вапняках, нерiдко на опiдзолених грунтах у нейтральному i слабокислому середовищi.

Чисельність. Популяції виду (від досить численних до невеликих груп), розміщені спорадично. Кількість особин поступово зменшується.

Причини зміни чисельності. Зривання квітів на букети та заготівля бульб як лікарської сировини (салепу), руйнування природних місць зростання внаслідок господарської діяльності.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 30-60 см. Бульби овальні або яйцевидні. Стебло гранчасте, біля основи з двома еліптичними листками. Суцвіття - негустий циліндричний колос. Квітки великі, зеленувато-білі. Цвіте один раз на 2-5 років, у травні - липні. Запилюється майже 30 видами комах. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням. Невибаглива до вологості грунту, добре витримує значне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках - Карадазькому, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Мис Мартьян, Розточчя. Треба здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Середземноморсько-європейський вид на пд.-сх. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Закарпаття, Передкарпаття, Полiсся, Зх. Лiсостеп, пд. макросхил Кримських гiр. Вид поширений у Європi.

Місця зростання. Рiвнини та нижнiй гiрський пояс. Трапляється на вологих луках i узлiссях. Має велику екологiчну амплiтуду.

Чисельність. Окремі популяції досить численні, решта складається з невеликих груп або поодиноких рослин.

Причини зміни чисельності. Осушення боліт, викошування травостою, зривання на букети, викопування бульб (на салеп).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 30-70 см. Бульби сплющені, пальчастороздільні. Стебло з 3-5 короткими, ланцетними листками зі стеблообгортною піхвою і відігнутою платівкою. Квітки пурпурові, зібрані в колос, біля основи мають довгі приквітки. Цвіте у травні - червні. Розмножується насінням, у культурі - ризореституційним способом. Геліофіт, витримує також значне затінення.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Розточчя і Поліському, а також у Карпатському біосферному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення Панівецька Дача (Хмельницька обл.), Хиноцький (Рівненська обл.). Необхідно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Андриевко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид з диз`юнктивним ареалом.

Статус. III категорія.

Поширення. Гiрський Крим. Ранiше знаходили на Закарпаттi, в Українських Карпатах. Вид поширений також у Центр. та Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, Малiй Азiї, на Кавказi.

Місця зростання. Тiнистi буковi та дубовi, iнколи свiтлi сосновi лiси, галявини, узлiсся. Трапляється на багатих на гумус вапнистих грунтах.

Чисельність. Росте поодинці та невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Порушення природних біотопів (вирубування лісів).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 17-40 см. Кореневище коротке. Стебло у верхній частині короткоопуиіене. Стеблові листки маленькі, ланцетні, яйцевидноланцетні, набагато коротші за меживузля. Суцвіття - однобока, негуста китиця. Квітки двох типів - невеликі автогамні без запаху та великі алогамні зі слабким запахом гвоздики. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках. Необхідно виявити і вивчити всі місцезнаходження виду, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Косых В. М., Голубев В. Н., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

І. А. Тимченко.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійський вид. Має найдосконаліші в родині пристосування для перехресного запилення.

Статус. III категорія.

Поширення. Передкарпаття, Українськi Карпати, Закарпаття, Розточчя, Оiгiлля, Полiсся, Лiсостеп, Гiрський Крим (спорадично), Степ (пд.-сх. частина) - дуже рiдко. Вид поширений на Скандинавському п-вi, у Сх., Центр, та Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, у Зх. Сибiру, Малiй i Серед. Азiї.

Місця зростання. Переважно вологi листянi лiси (узлiсся, лiсовi галявини, серед чагарникiв); узбiччя дорiг i залiзниць. Надає перевагу вапняковим грунтам.

Чисельність. Популяції досить численні, зокрема в Карпатах (до 50 особин на 1 м2). Трапляється невеликими групами та поодинці У популяціях переважають рослини у ювенільній стадії.

Причини зміни чисельності. Руйнування місць зростання (проведення меліоративних і лісовпорядкувальних робіт).

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 25-60 см. Кореневище завдовжки 5-14 см, товсте і велике. Листки (2) майже супротивні, еліптичнояйцевидні, рідше - довгасті. Суцвіття китицевидне. Квіти численні, дрібні, жовтувато-зеленуваті. Цвіте у червні - липні. Наземний гін розвивається лише на 4-й рік після проростання насінини, цвітіння починається на 11-15-му році і триває понад місяць. Рослина плодоносить у вересні. Кількість зав`язей залежить від погодних умов (за дощової весни буває 10-15 %). Розмножується кореневими паростками та насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у природних заповідниках Поліському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Розточчя, а також у Карпатському біосферному заповіднику. Вирощують у ботанічних садах. Необхідно взяти на облік усі місцезнаходження, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.