Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн. межі ареалу. Проміжна ланка між перехреснозапильними та самозапильними видами роду.

Статус. I категорія.

Поширення. Кримськi гори, Пд. берег Криму. Вид поширений також у Центр. Європi, Середземномор`ї, на Кавказi.

Місця зростання. Свiтлi ялiвцевi i листянi лiси (кам`янистi мiсця, вапняковi схили, старi осипища, трiщини у вапняках).

Чисельність. Зрідка трапляється невеликими групами. Спостерігається різке зменшення чисельності виду; залишилося тільки 2 місцезнаходження, в яких виявлено 132 особини.

Причини зміни чисельності. Порушення та руйнування екотопів, зривання квітів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 50 см. Бульби майже кулясті. Стебло має біля основи 4-7 скупчених довгасто-яйцевидних листків, а над ними 1-3-ли-сткові піхви. Квіти великі (до 3 см у діаметрі), зеленувато-рожеві, губа з яскравим оригінальним візерунком, за формою, опушенням і забарвленням нагадує комаху. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується переважно насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у природних заповідниках Мис Мартьяи і Ялтинському гірсько-лісовому, заказнику загальнодержавного значення Мис Айя. Вирощують у Нікітсько-му ботанічному саду (Крим). Необхідно взяти на облік усі місцезнаходження, здійснювати контроль за станом популяцій, створити заказники.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид. Представник монотипного роду на пн. межі вузького диз`юнктивного ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Зх. частина Пд. берега Криму (урочище Батилиман, скелi Ласпi, мис Форос, урочище Мелас; с. Орлине, пiдпорядковане Севастопольськiй мiськрадi). Вид поширений також у Малiй Азiї.

Місця зростання. Свiтлi, переважно ялiвцевi лiси, галявини та узлiсся. Трапляється лише на вапняках.

Чисельність. Зростає поодинці або невеликими групами. Ареал скорочується.

Причини зміни чисельності. Курортне будівництво, туризм, зривання квітів, зменшення вологості Грунту внаслідок виснаження гірських джерел.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 50 см. Бульби цілісні. Листки довгасті, розміщені біля основи стебла. Суцвіття верхівкове, довге, негусте. Квітки великі (до 8-9 см разом з нитко-видними придатками), біло-рожеві, оригінальної форми. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується переважно насінням. Для виду характерні періодичність цвітіння окремих особин, вузька вибірковість до грибів-симбіонтів.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у заказнику загальнодержавного значення Мис Айя, заповідному урочищі Скелі Ласпі. Вирощують у Нікітському ботанічному саду (Крим). Необхідно створити заказники, постійно контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий євразійський вид на пд. межі диз`юнктивного ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Українськi Карпати (на Полонинському хр.- урочище Мала Уголька), Гiрський Крим (Кримський природний заповiдник). Вид поширений на Скандинавському п-вi. Атлантичнiй, Центральнiй та Сх. Європi, на Кавказi, у Сибiру (пд. райони), на Далекому Сходi, в Японiї, у Малiй Азiї, Китаї.

Місця зростання. Тiнистi вогкi хвойнi мiшанi лiси, переважно на вапнякових грунтах.

Чисельність. Дуже низька. Трапляється спорадично поодинці або невеликими групами. Повністю зник у рівнинних районах. У гірських лісах популяції численніші, але мають низьку здатність до відновлення.

Причини зміни чисельності. Вирубування лісів, розрідження де-ревостану, меліоративні роботи.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 7-20 см. Кореневище дуже розгалужене. Стебло голе, жовтувате, зі звислою китицею фіолетово-жовтуватих квіток із запахом плодів банана. Цвіте у липні. Плодоносить у серпні, відсоток зав`язування насіння низький. Розмножується переважно вегетативно та насінням. Облігатний сапрофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у Кримському природному і Карпатському біосфер. (Угольський масив) заповідниках. Слід виявити і взяти на облік усі місцезнаходження, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Пратопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Собко В. І., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Монотипний європейсько-середземноморський вид на крайній пн. межі ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Гiрський Крим i Пд. берег Криму. Вид поширений також у Центр. й Атлантичнiй Європi, на Кавказi, у Середземномор`ї, Малiй Азiї.

Місця зростання. Свiтлi листянi, ялiвцевi, сосновi та сосново-дубовi лiси. Зустрiчається серед чагарникiв, на узлiссях, переважно на вапнякових грунтах.

Чисельність. Інтенсивно скорочується. Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Руйнування природних місць зростання внаслідок господарської діяльності (будівництво, прокладання шляхів, вирубування просік тощо), зривання на букети.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста кореневищна напівсапрофітна рослина заввишки 40-80 см. Стебло товсте, безлисте, зеленувато-фіолетове. Квітки (до 5 см у діаметрі) фіолетові, зібрані у довгу прямостоячу верхівкову китицю. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у природних заповідниках Мис Мартьян, Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському, заказнику загальнодержавного значення Мис Айя, заповідному урочищі місцевого значення Скелі Ласпі. Треба виявити і закарто-ірафувати всі місцезнаходження виду, здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморсько-передньоазійський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Пд. берег Криму. Вид поширений також у Центр. i Атлантичнiй Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, в Малiй та Зх. Азiї, Пн. Африцi.

Місця зростання. Свiтлi ялiвцево-дубовi лiси (серед чагарникiв, на узлiссях, вапнякових осипищах) на вис. 200-300 м над рiвнем моря.

Чисельність. Дуже низька (відомо лише 18 особин у 2 місцезнаходженнях).

Причини зміни чисельності. Рекреаційне будівництво, прокладання доріг, зривання на букети.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-45 см. Бульби куле-видні. Стебло з 4-7 сизувато-зеленими листками в нижній частині та кількома стебловими піхвами з невеликими листовими платівками - у верхній. Квітки (до 2,5 см у діаметрі) великі, жовто-коричневі, за обрисами нагадують бджолу. Цвіте у квітні - червні. Характерне поєднання двох способів запилення: перехресного та самозапилення. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (197.3). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення Мис Ай я та Байдарському, заповідному урочищі місцевого значення Скелі Ласпі. Необхідно взяти на облік усі місцезнаходження виду та закартогра-фувати їх, здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грун-, та СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидей нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Реліктовий середземноморсько-передньоазійський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Гiрський Крим (за винятком яйл), Пд. берег Криму. Вид поширений також у Центр. Європi, Середземномор`ї, на Кавказi, у Малiй та Зх. Азiї.

Місця зростання. Свiтлi ялiвцевi та листянi лiси (серед чагарникiв на кам`янистих схилах).

Чисельність. Росте поодинці, зрідка невеликими групами. Виявлено б місцезнаходжень (163 особини). З 70-х рр. 20 ст. чисельність виду різко скоротилася.

Причини зміни чисельності. Освоєння земель (зокрема під курортне будівництво), рекреаційне навантаження, зривання на букети, викопування рослин.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-45 см. Бульби овальні. У нижній частині стебла - від 2 до 5 довгастих сизувато-зелених листків, у середній частині -2 піхви. Суцвіття китицевидне. Квіти великі рожеві з довгими густоволосистими ясно-коричневими виростами біля основи губи, що надає їй схожості з самкою овода. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується переважно насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у Криму, зокрема, в природних заповідниках: Мис Мартьян, Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському; у заказниках загальнодерж. значення Мис Айя і Бандарському, заповідному урочищі місц. значення Скелі Ласпі. Необхідно взяти на облік усі місця зростання, закартографувати їх, здійснювати постійний контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Середземноморський вид на крайній пн.-сх. межі ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Середня смуга Гiрського Криму (крiм яйл) - рiдко. Вид поширений також у Центр. Європi, Середземномор`ї, на Балканському п-вi, в Малiй i Зх. Азiї, Зх. i Сх. Закавказзi.

Місця зростання. Гiрськi луки, лiсовi галявини (на вологих, багатих гумусом гiрських грунтах).

Чисельність. Популяції нечисленні, в більшості з них переважають особини у генеративній стадії. Кількість популяцій зменшується.

Причини зміни чисельності. Господарська діяльність, зривання на букети, викопування бульб як лікарської сировини (салепу). Вид дуже чутливий до зменшення вологості.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-30 см. Бульби яйцевидноеліптичні. Листки (3-5) біля основи стебла, ясно-зелені, довгастоперевернутояйцевидні. Суцвіття колосовидне. Квітки великі, жовті, іноді пурпурові, з запахом бузини. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується насінням. Добре розвивається у культурі на родючих грунтах, але розмножується погано. Сціофіт. Мезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Вид європейського монотипного роду у крайньому пн. локалітеті диз`юнктивного ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Гiрський Крим. Вид поширений також на Кавказi, Закавказзi, у Малiй (сх. частина) i Зх. Азiї.

Місця зростання. Листянi та хвойнi свiтлi лiси, галявини, узлiсся, серед чагарникiв, давнi вапняковi осипища, бiля старих дорiг, стежок.

Чисельність. Популяції надзвичайно малі і продовжують зменшуватись (залишилося 17 особин у 3 місцезнаходженнях).

Причини зміни чисельності. Господарська діяльність, зокрема будівництво доріг, рекреаційне навантаження, зривання квітів на букети, викопування бульб.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-40 см. Бульби цілісні, овальні або яйцевидні. Біля основи стебла один зеленувато-червонуватий листок, вище розміщені дві здуті листовидні піхви. Суцвіття - нещільний видовжений колос. Квітки (5-20) строкаті, переважно бурувато-червонувато-зелені. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - липні. Розмножується насінням. Характеризується вибірковістю до грибів-симбіонтів і комах-запилювачив.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках, у заказнику загальнодержавного значення Кубалач.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В , Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійський лучно-болотний вид в ізольованому локалітеті на зх. межі ареалу.

Статус. I категорія.

Поширення. Опiлля (мiж м. Броди i с. Лагодiв Бродiвського р-ну Львiвської обл.). Вид поширений у Схiднiй Європi (в т. ч. у межирiччi Волги та Ками), Зх. i Сх. Сибiру, на Далекому Сходi, в Монголiї, Китаї, зокрема, Японiї.

Місця зростання. Торфовi луки. Трапляється в осоково-рiзнотравних угрупованнях.

Чисельність. Відома одна нечисленна популяція.

Причини зміни чисельності. Знищення та осушування екотопів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 15-30 см, з коротким кореневищем. Бульби циліндричні. Листки лінійноланцетні або лінійні, сизуваті, скупчені в нижній частині стебла. Суцвіття - щільний, однобічний колос, зі спіральне скрученою залозисто-опушеною віссю. Квітки дрібні, сидячі, яскраво-рожеві. Цвіте в кін. червня - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Не здійснювалися. Потрібно контролювати стан популяції, створити заказник на околицях м. Бродів.

Джерела інформації. Матлай І. И., 1984; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Вузькоендемічний вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Середнє Приднiпров`я (смт Любеч Рiпкинського р-ну Чернiгiвської обл., с. Козаровичi Вишгородського р-ну Київської обл., м. Канiв Черкаської обл.).

Місця зростання. Заплавнi луки.

Чисельність. Трапляються дуже рідко одиничні генеративні особини.

Причини зміни чисельності. Викошування луків, руйнування природних біотопів, надмірне випасання, витоптування худобою.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 25-45 см. Бульби цілісні. Стебло густо вкрите лінійнолан-цетними, дрібнозубчастими листками. Суцвіття довге, колосовидне. Квітки дрібні, бруднувато-коричнювато-пурпурові, з ароматом ванілі. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням. Геліофіт. Мезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Необхідні додаткові дослідження виду з метою вивчення таксономічного та созологічного статусу. Слід контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Сакало Д. І., 1941; Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Європейсько-середземноморський вид на пн.-сх. межі диз`юнктивного ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати, Полiсся, Правобережний та Зх. Лiсостеп. Вид поширений також на Скандинавському п-вi, в Атлантичнiй та Центр. Європi, на Балканському п-вi, у Середземномор`ї, Малiй Азiї, на Кавказi.

Місця зростання. Свiтлi листянi лiси, узлiсся, галявини, серед чагарникiв. Трапляється переважно на гiрських вапнякових i лiсових опiдзолених грунтах, часто у злаково-рiзнотравних угрупованнях.

Чисельність. Популяції складаються з одиничних рослин або невеликих груп, кількість особин скорочується.

Причини зміни чисельності. Руйнування місць зростання внаслідок господарського освоєння території, масове зривання на букети, збирання як лікарської сировини.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-30 см. Бульби циліндричні, на кінці роздвоєні. Стебло порожнисте, облиснене майже до суцвіття. Листки довгасті або ланцетні. Суцвіття колосовидне, досить щільне, багатоквіткове. Квітки великі, пурпурові або жовті, з ароматом бузини. Цвіте у квітні - травні, в гірських районах - у червні. Плодоносить у травні - червні. Розмножується насінням, в умовах культури - ризореституційним способом.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику. Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно створити заказники, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1976; Декоративные травянистые растения дня открытого грунта СССР, 1977; Редкие и исчезающие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране, 1981; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Красная книга СССР, 1984; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие й исчезающие растения и животные Украины, 1988; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Голарктичний вид на пд. межі диз`юнктивного ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Українськi Карпати на вис. 600-1395 м над рiвнем моря (г. Говерла, полонина По-жижевська, г. Брескул. хр. Свидо-вець) - дуже рiдко, Словечансько-Оврупький кряж (одне мiсцезнаходження). Ще у 40-50-х рр. 20 ст. вид знаходили у Горганах i на Чорногорi. Вид поширений на Скандинавському п-вi, в Атлантичнiй i Центр. Європi, у пн. та середнiй смузi Сх. Європи, Середземномор`ї, на Кавказi, у Малiй Азiї, Сибiру, на Далекому Сходi, у Сх. Азiї (Японiя, Китай), Пн. Америцi.

Місця зростання. Тiнистi вологi хвойнi та мiшанi лiси (здебiльшого на мохових подушках), лiсовi болота (моховi мiсця). Надає перевагу опiдзоленим кислим грунтам.

Чисельність. Невелика. Пересічна чисельність популяцій бл. 10 особин. Більшість з них перебуває у критичному стані.

Причини зміни чисельності. Можливо, порушення екологічних умов під впливом господарської діяльності та внаслідок цього - погіршення здатності виду до відтворення.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста кореневищна рослина заввишки 7-15 см. Стебло тонке, з двома супротивними серцевидними листками. Квітки дрібні, бруднувато-пурпурові, з неприємним запахом, зібрані в китицю. Цвіте у червні - липні. Розмножується переважно вегетативним шляхом, утворюючи кореневі паростки, що зацвітають на 3-й рік. Насіннєве розмноження відіграє значно меншу роль у відтворенні рослин, незважаючи на те, що бл. 80 % квіток дають плоди. Плодоносить у вересні.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському біосферному заповции-ку та на Словечансько-Овруцько-му кряжі. Необхідно взяти на облік усі місцезнаходження, здійснювати контролі за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983, Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Голарктичний лучно-болотний вид на пд. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Передкарпаття, Українськi Карпати, Розточчя, Опiл-ля, Полiсся та Лiсостеп. Вид поширений у Пн., Центр, i Сх. Європi, Зх. i Сх. Сибiру, на Далекому Сходi, у Середземномор`ї, Малiй Азiї, Монголiї, Японiї, Китаї, Пн. Америцi.

Місця зростання. Торфовi болота, вологi луки, лiсовi галявини, вологi моховi мiсця у лiсах; зустрiчається серед чагарникiв.

Чисельність. Локальні популяції нечисленні (здебільшого по кілька особин), кількість їх скорочується.

Причини зміни чисельності. Освоєння боліт, заміна природних лісів штучними.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 8-32 см. Стебло пряме, внизу округле, вгорі тригранне, біля основи має зеленувате бульбовидне потовщення, з одним прикореневим листком. Квітки дрібні, жовтувато-зелені, зібрані в негусте довге китицевидне суцвіття. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Треба виявити місця найбільшого поширення виду з метою створення заказників.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Євразійський вид на пд. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Розточчя, Опiлля, Полiсся, Правобережний Лiсостеп - рiдко. Вид поширений у Сх. Європi, помiрному поясi Азiї (вiд Уралу до Сахалiну), Центр. Ази (Монголiя, Пн. Китай).

Місця зростання. Сосновi та мiшанi лiси (серед чагарникiв), гiрськi схили.

Чисельність. Зростає невеликими групами або поодинці. На околицях міст кількість рослин різко скорочується.

Причини зміни чисельності. Господарська діяльність, зокрема лісовпорядкувальні роботи, зривання на букети.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-30 см. Бульби нирковидні або кулевидні. Стебло тонке, ребристе, біля основи має два нерівні листки. Квітки яскраві, витончені, рожево-фіолетові, без запаху, зібрані в однобічне негусте колосовидне суцвіття. Цвіте у липні - серпні. Запилюється лише метеликами з довгими хоботками. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Урочище Бабка (Київська обл.). Необхідно виявити всі місцезнаходження і встановити контроль за станом популяцій, створити заказники.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1950; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Орхидеи нашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Зозулинцеві - Orchidaceae

Наукове значення. Середземноморський вид на пн. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Крим (гори та околицi м. Феодосiї). Вид поширений: також на Кавказi, у Центр. Європi, Середземномор`ї, Малiй Азiї.

Місця зростання. Луки, лiсовi галявини, звичайно на добре аерованих, багатих на гумус, лужних грунтах. Трапляється переважно у злаково-осоково-рiзнотравних низькорослих угрупованнях, що належать до типу гiрських лучних степiв або остепнених лук, на вапняках.

Чисельність. Локальні популяції нечисленні, скорочуються.

Причини зміни чисельності. Зривання та викопування рослин, руйнування природних екотопів внаслідок господарської діяльності.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 15-40 см. Бульби овальні. Листки лінійноеліптичні, утворюють прикореневу розетку. Суцвіття - дуже щільний, майже кулястий колос. Квітки дрібні, сірувато-рожеві. Цвіте у квітні - червні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням. Мезофіт. Геліофіт, але витримує незначне затінення. Погано витримує зменшення вологості.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Кримському та Ялтинському гірсько-лісовому природних заповідниках. Треба здійснювати контроль за станом популяцій.

Джерела інформації. Флора СССР, 1935; Флора Европейской части СССР, 1976; Заверуха Б. В., Авдриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Хорология флоры Украины, 1986; Редкие растения и животные Крыма, 1988; Собко В. Г. 1989; Орхидеи вашей страны, 1991.

В. В. Протопопова.