Про Петра Василенка

З 2004 року Харківський національний технічний університет сільського господарства носить ім'я академіка Петра Мефодійовича Василенка.
Народився П. М. Василенко 17 жовтня 1900 року в селі Мигія Первомайського району Миколаївської області. Не доживши до свого сторіччя півтора року (помер 21.04.1999р.), він відчув на власній долі всі буремні події XX століття.

Академік Петро Мефодійович Василенко відомий далеко за межами нашої країни фундаментальними дослідженнями з питань теорії та методів розрахунку ґрунтообробних, посівних і зернозбиральних машин та в галузі динаміки і стійкості руху сільськогосподарських машин. Він був академіком УААН, академіком РАСГН, членом-кореспондентом НАНУ, доктором технічних наук, професором кафедри сільськогосподарських машин Національного аграрного університету.
В 1937 році П.М. Василенку було присвоєно ступінь кандидата технічних наук, а у 1939 році він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР. Докторську дисертацію П.М. Василенко захистив у Москві в 1947 році, а в 1949 році йому було присвоєно вчене звання професора. На загальних зборах ВАСГНІЛ у 1956 році його було обрано академіком Відділення механізації та електрифікації сільського господарства.

Ним підготовлено більше 60 кандидатів і 7 докторів технічних наук, опубліковано понад 200 наукових статей, низку фундаментальних монографій з теорії, розрахунку і проектування сільськогосподарських машин. Його наукові праці опубліковані в Болгарії, Словаччині, Румунії, Франції, Китаї, цитуються в США.

Фундаментальні монографії «Культиватори», «Теория движения частицы по шероховатым поверхностям сельскохозяйственных машин», «Универсальные математические модели функционирования машинних агрегатов и их применения», «Введение в земледельческую механику», «Основи научних исследований» зробили значний внесок у розробку машин з механізації сільського господарства та розвиток методів дослідження сільськогосподарської техніки.

Особливої уваги заслуговує наукова монографія П.М. Василенка «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства», яка увійшла у Міжнародний фонд ООН і за її допомогою Міжнародна економічна комісія ООН оцінювала стан автоматизації процесів сільськогосподарського виробництва в різних країнах світу. Американські вчені при розробці «Лунохода» користувалися працею П.М. Василенка «Теория качения колеса со следом».

За видатні розробки проблем землеробської механіки, механізації і електрифікації сільського господарства Постановою Президії ВАСГНІЛ від 07.12.1977 р. П.М. Василенку була присуджена Золота медаль ім. В.П. Горячкіна, він відзначений також урядовими нагородами, а Американський Біографічний Інститут (АВІ) у 1998 році нагородив його Золотою медаллю «Людина другого тисячоліття».

Академік П.М. Василенко залишив після себе величезний науковий скарб, яким ще тривалий час у третьому тисячолітті будуть користуватися вчені та інженери у галузі механізації сільського господарства, його творчий шлях гідний для наслідування теперішньому і прийдешнім поколінням.

И домашняя фотка, одна с последних.

источник

Яцків Ярослав Степанович

Якщо перераховувати посади, звання та регалії, що їх має Ярослав Яцків, то сторінки комп’ютерного тексту буде замало. Ярослав Степанович — людина надзвичайно різностороння: встигає Головною астрономічною обсерваторією НАН України керувати, бути членом Президії Академії наук та членом президії Нацради Конгресу української інтелігенції, очолювати Українську астрономічну асоціацію, видавати кілька наукових видань і постійно генерувати нові ідеї.

Учений у галузі астрономії, космічної геодинаміки та космічних досліджень, організатор науки та громадський діяч. Академік Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР (1986) і двох Державних премій України в галузі науки і техніки (1983, 2003).

Народився 25 жовтня 1940 року в селі Данильче Рогатинського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Науковий шлях Я.С. Яцків розпочав після закінчення в 1960 р. Львівського політехнічного інституту як астроном-спостерігач у Полтавській гравіметричній обсерваторії АН УРСР. У 1965 р. закінчив аспірантуру Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН України й відтоді працює в цій установі, очоливши її в 1975 р.

Тематика досліджень Ярослава Степановича різноманітна. Основні праці присвячено особливостям обертання Землі, фундаментальній астрометрії, космічній геодинаміці. Серед них умовно можна виділити такі тематичні цикли.

Добові зміни широт — аналіз і фізична інтерпретація спостережених даних. Це були піонерські роботи з дослідження тонких ефектів змін орієнтації осі обертання Землі, непередбачених теорією.
Створення нових методів аналізу широтних спостережень і вивчення особливостей руху полюсів. Методичні розробки цього циклу лягли в основу великої колективної роботи щодо вивчення координат полюса Землі майже за сто років. Цей координатний ряд, названий «київським», отримав світове визнання і широке застосування у геодезії, геофізиці, геодинаміці.
Побудова і практична реалізація координатних систем. Методичні розробки цієї серії праць були використані в різних астрометричних дослідженнях, зокрема створенні каталогів положень позагалактичних радіоджерел, відомих під назвою МАО IIА, ОАО ІІА.

Я.С. Яцків — яскравий представник всесвітньовизнаної наукової школи О.Я. Орлова — Є.П. Федорова. Він продовжив ідеї Є.П. Федорова стосовно теорії нутації осі обертання Землі, яка має велике значення для вивчення орієнтації цієї осі в просторі. На ниві досліджень нутації Ярослав Степанович досяг великих успіхів, об’єктивним свідченням чого є присудження йому 2003 р. у складі когорти європейських науковців премії ім. Рене Декарта Європейського Союзу.

За ініціативою вченого на теренах колишнього СРСР, у тому числі в Україні, було запроваджено нові технічні засоби й методи визначення параметрів обертання Землі (лазерна локація штучних супутників Землі — ЛЛС, радіоінтерферометрія з наддовгою базою — РНДБ, радіотехнічні спостереження навігаційних супутників — системи GPS, ГЛОНАСС). У ГАО під його керівництвом створено технічні та програмні бази, що сприяло входженню обсерваторії до світової мережі сучасних спостережень. Яскравим прикладом цих ініціатив є проект КВАЗАР (комплекс РНДБ-станцій, реалізований на території Росії).

Я.С. Яцків брав активну участь у багатьох великих науково-технічних і науково-організаційних програмах. У реалізації міжнародного проекту щодо наземних і космічних досліджень комети Галлея (ВЕГА) відповідав за організацію наземного астрономічного забезпечення проекту. Серед інших проектів і програм, до яких причетний дослідник, — супутникова геодезія і керування рухомими об’єктами (розроблення методичних основ і програмного забезпечення для використання спостережень глобальних навігаційних супутникових систем — ГНСС); створення в Україні постійної мережі станцій ГНСС; сприяння організації Національного космічного агентства України (НКАУ) і Державної служби єдиного часу й еталонних частот.

Про багатогранність таланту й високу ерудицію Я.С. Яцківа свідчать його праці — понад 200 публікацій, зокрема низка монографій і популярних видань. Визнанням високого авторитету вченого є обрання віце- і президентом МАС — Міжнародного астрономічного союзу (1982–1986), президентом Комісії МАС «Обертання Землі» (1982–1986), співголовою секції Міжнародної геодезичної асоціації, головою дирекції Міжнародної служби обертання Землі (1992–1993), віце-президентом Європейського астрономічного союзу (2004–2009), до створення якого він був причетним.

Багато сил, енергії Ярослав Степанович віддає науково-організаційній роботі. Уже 35 років керує Головною астрономічною обсерваторією НАН України. За цей час обсерваторія здобула широке міжнародне визнання, стала однією з найбільших у Європі. Завдяки видатним організаторським здібностям, наполегливості, ініціативі її керівника розпочато й успішно завершено будівництво Високогірної спостережної бази ГАО на піку Терскол (Кавказ). Тепер це найвища в Європі астрофізична обсерваторія, оснащена двометровим телескопом. Вона входить до Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень. У 2003 р. за досягнення в дослідженнях з астрономії як у ГАО, так і на Терсколі Я.С. Яцків у колективі співробітників був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.

З 1998 р. Ярослав Степанович плідно працює як член Президії НАН України. До його обов’язків належить багато питань, пов’язаних із координацією діяльності наукових установ НАН України в галузі космічних досліджень, розвиток зв’язків із закордонними космічними центрами й організаціями. Він є членом Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, членом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, головою Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України, а з 2002 р. — головою Науково-видавничої ради НАН України.

Виконуючи впродовж 2000–2001 рр. обов’язки першого заступника міністра освіти і науки, вчений спрямовував зусилля на формування системи, здатної забезпечити якнайповніший розвиток вітчизняного наукового і технічного потенціалу.

З 1991 р. Ярослав Степанович очолює створену з його ініціативи Українську астрономічну асоціацію (УАА), діяльність якої спрямована на координацію астрономічних досліджень в Україні. Він — ініціатор багатьох міжнародних заходів, зокрема Орловських конференцій із проблем вивчення обертання Землі методами астрономії, геофізики й геодезії.

Я.С. Яцків — засновник і головний редактор журналу «Кинематика и физика небесных тел», науково-популярного часопису «Світогляд», заступник головного редактора журналу «Космічна наука і технологія», «Наука та інновації», член редколегій часописів «Радіоастрономія і радіофізика», «Наука і наукознавство», «Світ фізики», «Arti ficіal satellites» та ін.

Громадянська активність Ярослава Степановича — одна з невід’ємних рис його характеру, яка проявляється в багатьох сферах суспільного життя. Це і прагнення об’єднати демократичні сили незалежної України, і участь у роботі Конгресу української інтелігенції, у заходах щодо тендерної політики в Україні, а також організації конкурсів на найкраще знання української мови серед учнів. Багато його зусиль направлено на запровадження демократичних принципів управління наукою. Популярні серед громадськості яскраві виступи вченого в засобах масової інформації щодо різноманітних проблем науки і суспільного життя.

Я.С. Яцків — лауреат Державних премій України (1983, 2003), СРСР (1986), премії ім. Є.П. Федорова НАН України, нагороджений орденами України «За заслуги» II та III ступенів, орденом «Дружба» Російської Федерації.

Ім’я вченого знане і в Космосі: одна з малих планет за номером 2728 має назву "Яцків".